4 квітня 2016 в рамках тижня циклової комісії обліково-економічних дисциплін відбувся виховний захід, присвячений памяті видатного українського композитора Ігора Білозіра «Від Бога наша пісня». Під час заходу студентами було виконано ряд пісень композитора, показаний відео ролик групи Б-21 на тему «Що нас навчила творчість Ігора Білозіра» а також студентами коледжу представлений танець власної постановки.
І. Білозір — знакова постать для української музичної культури.
Він завжди і у всьому був відданий мистецтву, сповідував високі мистецькі критерії.
Кожна його пісня – святкова , врочиста несподіванка – це його щирість , чистота, краса , що пробуджує совість людей , кличе їх до свободи , збагачує інтелект.
В ньому органічно поєднувалися патріотизм, талант і висока громадянська позиція. Його мелодії світлі і різнобарвні , як кольори вишиванок і писанок. Творчість І. Білозіра називають «совістю в мистецтві» — це найвище визнання таланту митця.
Ігор Білозір є автором естрадних пісень, камерно-інструментальних композицій, творів для оркестру, музики для театральних вистав. Його творчість здобула визнання у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Росії. В 1996 році йому присвоєне звання Народного артиста України.
Глибокий патріотизм був основою його життєвої позиції. Формувався упродовж життя. А закладався ще з раннього дитинства з молоком матері, від діда-прадіда.
Енергетика батьківської хати спричинилася до «Маминої світлиці». Була для нього завжди джерелом не просто заспокоєння, умиротворення, відпочинку, натхнення, а поживою, справжньою поживою для праці, для добра, для того, що він творив і віддавав людям -і як результат – народження нових шедеврів. Справжній творчий доробок, скарб, розмаїття кольорів, візерунків, композицій, сюжетів у рушниках, обрусах, серветках, у яких вияв маминої глибокої творчої сутності.
Його пісні це щира сповідь про життя з його радістю і смутком, любов’ю до матері і тугою. Для своїх концертних програм, казав Ігор, ми намагаємося зібрати ті народні пісні, які ще не звучали на українській естраді, щоб повернулися і розквітли знову прекрасні традиції пісенного фольклору, народні танці та інтермедії.
Зі слів Ігора Білозіра:«Що б я не робив – це насамперед для жінок, але найперше для мами. Вона для мене свята і я хотів би якнайдовше творити для неї.»
Ігор Білозір і його життя, і місія є стражденні і сподвижницькі. Це як преображення звичайної людини в Божий замисел, Божий промисел і в Господній план. Його смерть так само стала величезним струсом для багатьох українців, які замислилися, хто вони і для чого вони тут».
Чи пам’ятатимуть Білозіра нащадки? Ба навіть якщо й забудуть — то пісня нагадає…