ДІЙСНО МУДРИЙ ЛИШЕ БОГ, А ЛЮДИНІ ДАНО БУТИ ТІЛЬКИ ЛЮБИТЕЛЕМ МУДРОСТІ.

Волею долі кожного року у період коли осінь вступає у свої права, студентам третього курсу (спеціальність агрономія) випадає нагода відвідати Свято – Успенську Почаївську лавру. Величавість святині нікого не залишає байдужим. Величезний сімдесятиметровий пагорб, одиноко височить над рівниною, наче короною, увінчаний золотими куполами величавих храмів.

Почаївська Лавра – діючий чоловічий монастир. Правила тут строгі, звичаї патріархально – суворі. Жінка може увійти, тільки будучи одягнутою у довгу спідницю і хустку.

Біля входу туристів і прочан зустрічають монахи і екскурсоводи. Розповіді їх однаково цікаві, тільки відрізняються в дрібницях, а якщо точніше – в акцентах.

Монах розповідає про народження обителі на межі ХІІ – ХІІІ століть. Про великі дива, які тут сталися.

Якось надвечір пригнали сюди свої отари пастухи напитися джерельної води. Вдихнути вечірню прохолоду вийшли і перші молитвеники гори. Небо покрилося вечірнім вбранням. Долиною стелився синюватий серпанок… Раптом вершина гори спалахнула сяйвом: як тисяча блискавок, невимовним світлом засяяла вмить гора – і у вогненному стовпі на вершині відкрилося чудесне видіння. Гора сяяла вогнем, неначе Неопалима Купина на Синаї. І на цій горі в славі небесній зявилася Діва Марія.

Упали до долу пастухи, не в силах дивитися на Царицю; лише сльози текли й текли по блідих здивованих обличчях.

А Божа Матір вогнем неземним сяючи довкола, стояла в нічній тиші. Піднявши, пастухи прийшли туди і побачили на камені стопу Богородиці Діви, як слід найбільшого чуда. З неї цілющою благодаттю витікала вода. Пройдуть роки – століття, і з перших пустинників гори Почаївської виникне монашенська община зі своїм уставом, виростуть церкви і попливе над землею дзвін, скликаючи людей на молитву.

Розповідають екскурсоводи і про те як в 1559 році грецький митрополит Неофіт подарував почаївській шляхтянці Анні Гойській старовинну ікону Божої Матері, від якої стало виходити цілюще світло. Як трохи більше століття згодом монастир пробували захопити турки, але після чудесного явлення Божої Матері із апостолами і преподобним Іовом вони відступили від лаврських стін і кинулись втікати. Про чудесні визволення і зцілення, які трапляються і сьогодні.

Наближаючись до входу у Свято – Успенську Почаївську лавру відвідувача проймає цікавість і хвилювання, тому що атмосфера що панує навколо навіює таємничість.

На території Лаври Храми, дзвіниця, каплиці побудовані у різні століття, тому архітектура і оздоблення значно різниться, що, власне, подумки повертає відвідувача в історичне минуле.

ц.к. агрономічних дисциплін


Залишити відповідь