Екскурсія Києвом – столицею України
25 травня 2016 року студенти групи П-21 з куратором Заріцькою О.С. побували на екскурсії в м. Києві. Поїздка визрівала довго – ще з осені її планували. І нарешті довгоочікуваний день…
Розпочали свою мандрівку із Золотих воріт − колишнього парадного в’їзду до Києва. Потужна бойова башта − шедевр давньоруської архітектури та фортифікації. Звідси починається Верхнє Місто − колиска княжого Києва, його духовний центр. На найвищій точці Верхнього міста розташувався Софійський собор − головна святиня Русі, архітектурна перлина ХІ століття, славна своїми мозаїками та фресками. Собор занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Далі наша мандрівка вела до Андріївського узвозу – чудового місця не лише для тих, хто хоче відчути дух історичного минулого, але й чудового закутка мистецького життя столиці. Коли б ви сюди не завітали, тут, за будь-якої погоди, побачите хоча б кількох художників, що виставляють свої картини, або ж тих, хто продає зразки прикладного мистецтва – прикраси, різноманітний посуд, цікаві фігурки тощо.
Нажаль, Андріївська церква, яка є складовою частиною національного заповідника “Софія Київська” закрита на реставрацію і ми не змогли помилуватися унікальною спорудою у стилі бароко. Проте, ми не змогли пройти повз унікального пам’ятника Проні Прокопівни і Свирида Голохвастова. Це персонажі однієї з найбільш сатиричних кінокомедій радянських часів «За двома зайцями». Місце було обрано не випадково, адже зйомки фільму проходили саме в місті Києві, а основне дійство фільму відбулося саме біля Андріївської церкви.
Наступна зупинка – Михайлівський Золотоверхий собор, збудований в XI столітті. Кияни вірять: поки Михаїл опікується їхнім містом, поки стоїть над дніпровськими схилами собор, Києву не страшні ніякі лихоліття.
Наша екскурсія продовжилася територією Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, де знаходиться ряд історико-культурних музеїв України. Кілометри лаврських печер зберігають більше 200 мощей святих угодників.
А далі ми рушили до Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.». Ознайомилися з експонатами залів музею, виставкою військової техніки на території комплексу, схилили голову перед величною спорудою «Батьківщина-мати», пройшли до парку Слави, вшанували пам’ять воїнів перед скорботними стелами з іменами загиблих. Ми доторкнулися серцем до знаменних подій в історії людства, відчули їх вплив на сучасну історію, зрозуміли, як важливо оберігати той світ, який ми маємо зараз, як потрібно будь-що зберегти мир в державі.
Хрещатик – це особливе місце. Тут все пронизане історією, відчуваєш подих великої країни і свою приналежність до неї. І тебе переповнює почуття гордощів за чудове місто, за рідну Україну, за свій народ, та за столицю місто Київ.
На головній площі нашого міста – майдані Незалежності розміщено фото новітніх героїв, хто відійшов у вічність під час буремних подій Революції Гідності та антитерористичної операції на сході України. Ми вшанували їх пам’ять та схилили голови перед мужніми людьми, які заради майбутнього нашої держави віддали найдорожче – власне життя.
Того дня пішов дощ, але ніщо не змогло завадити нам продовжити нашу екскурсію пам’ятними місцями Києва.
Захоплювало все: архітектурні шедеври давнини, ошатні будівлі сучасності, історичні споруди та пам’ятники, будинки державних установ. Побували біля будівель Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Маріїнського палацу, на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. Ми каталися на фунікулері. Дівчата і хлопці зробили фото на пам’ять з Міньйончиком – мультяшним персонажем. Не оминули увагою і один з найвідоміших у світі брендів української столиці, найбільший центр сучасного мистецтва в країні – «Пінчук Арт Центр», де мали можливість побувати на виставці “Втрата. Спомин про Бабин Яр”.
Було надзвичайно цікаво слухати розповідь гіда про історію заселення Верхнього міста Київ, сучасний Печерськ і Поділ, забудову Хрещатика, інші цікаві факти з історії нашої столиці.
Хотілося, щоб екскурсія тривала довше, але нам час було вирушати на залізничний вокзал. На вокзалі поспішали купити останні сувеніри на згадку про незабутню подорож.
Вже в поїзді всі трохи засумували. Але слова Сергія Заводяка та Людмили Пукшин: «Ми вже готові до нових подорожей», – всіх збадьорили і почалися суперечки щодо нашої наступної екскурсії.
Подорожі – це щось більше, ніж просто зміна місць. Ми знайомимось з новою культурою, ландшафтами, містами, людьми, ми збагачуємо себе. Підтримайте наш девіз: “Життя без подорожей – одноманітне і сумне. Подорожуйте разом з нами!”
Куратор групи П-21
Заріцька Ольга