«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування», – писав Панас Мирний. Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. До Дня української писемності та мови 9 листопада в актовій залі Вишнянського коледжу ЛНАУ зібрались студенти, викладачі, гості – шанувальники українського слова на виховну годину «Мово українська, гордосте моя». Організаторами виступили викладачі юридичних дисциплін Романяк Ольга Михайлівна та Заяць Марія Петрівна. Ідея та мета проведення виховного заходу: показати красу української мови, її багатство і велич, обґрунтувати важливість мови у формуванні духовного світу людини,
вдосконалювати культуру мовлення студентів, виховувати любов до рідної землі, мови, народу. Глядачі мали змогу «відправитись» у історичну подорож виникнення української мови, найвидатнішими культурними та історичними місцями, заглибитись у атмосферу середньовіччя. Не обійшлося і без сумної ноти, усіх змусив задуматись над минулим «Скорботний календар української мови», коли українська мова і писемність заборонялась,закривались школи, бібліотеки, припиняли роботу друкарні, а також проілюстровано драматичну поему, створену за мотивами «Календаря долі української мови». Мова — дзеркало душі народу, неповторна, співуча і милозвучна, бо ввібрала у себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах лук і трав. Красу рідної мови студенти продемонстрували у вигляді сценки. Цікавою була розповідь про Нестора Літописця, який став прабатьком української писемної мови,а також про Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Звучала поезія відомих українських письменників з вуст студентів про милозвучність мови, декламували твори українських поетів про мову, чим засвідчили почуття гордості та приналежність до українського народу, повагу до рідної землі. У ході виступу було представлено мультимедійну презентацію та уривки документальних фільмів. Творчість наших геніїв стала могутнім імпульсом у подальшому розвитку нашого слова. Це – мова великого народу, великої культури. Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачив невідривно від долі рідної мови, Студенти зачарували глядачів своєю неповторною, артистичною грою уривком з п’єси «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. За допомогою іронії, нотку гумору додала гумореска Павла Глазового «Кухлик». Наскільки наша мова мелодійна, ніжна, співуча вдалось відчути присутнім, прослухавши пісні у виконанні студентів коледжу: « Гімн українській мові», «Рідна мова», «Мово моя солов’їна», «Батьківська мова», «Співаймо разом». Під музичну композицію, виконання таночку танцювального колективу «Зорепад» Рудківської музичної школи, надало святу колоритності. Було виготовлено книжкову виставку “Рідна мова, як мати, єдина”. Завершилося свято піснею «Мова єднання» у виконанні всіх учасників та віршем «Любіть рідну мову», що закликав присутніх зберігати і шанувати свою мову, піклуватись про неї, захищати, розкривати для себе її велич й могутню силу. Зберігаймо її в усій чудовій красі для себе і наступних поколінь!
