21.10 – Цілюще джерело святого Онуфрія

У жовтні студенти нашого коледжу груп  В – 21, А – 21 відвідали Цілюще джерело святого Онуфрія.

В урочищі Студенець, що за кілометр на південний захід від Ліска, тобто, як повернути вліво на роздоріжжі, їдучи із Яворова, б’є потужне джерело святого Онуфрія. За народними переказами, колись тут поряд була печера, в якій жив монах-пустельник.

 Потім була збудована біля джерела дерев’яна капличка, яка існувала впродовж століть. В 1872 році спорудили нову капличку. Кошти на будівництво пожертвували мешканці Ліска, Черниляви, а також чоловік з Яворова. Однак 1944 року в цій місцині зупинилися перепочити радянські військові. Кому із них спало на думку знищити святиню, нині складно сказати. Але солдати зруйнували капличку і спалили її уламки.

Однак, не змогли вони ні спопелити людську пам’ять про це місце, ні знищити цілюще джерело. У 70-х роках минулого століття два побожні місцеві мешканці – брати Володимир та Ярослав Дейнеги – вирішили власними силами відновити святиню. Вони заклали фундамент і вимурували стіни. Із задоволенням до цієї справи долучилися і місцеві хлопчаки, які пасли худобу. Звичайно, всі вони мали неприємності та “виховні” години в райкомі партії, а новозведену каплицю наказали знову зруйнувати. Але серед мешканців Яворівщини не знайшлося тих, хто погодився б підняти руку на святиню. Тоді до цього місця знову прибули військові – приїхали танком із полігону.

Муровану капличку, в якій нині моляться прочани, звели за кілька тижнів 1993 року. Вона розташована в обрамленні вільх та осик. Посередині споруди, виготовлена місцевими майстрами, дерев’яна цямрина над джерелом зі священною водою. На центральній стіні в капличці – прикрашена квітами й вишиванками іконасвятого Онуфрія з довжелезною бородою. За походженням цей святий – перський принц, який жив у IV столітті. Десять років його виховували в монастирі в Єгипті, а згодом він подався у пустелю, де провів майже 60 років. Про святого Онуфрія відомо з переказів монаха Пафнутія, який відвідав святого в пустелі наприкінці його життя. У цей час волосся та борода ченця-пустельника звисали до землі.

Щороку, в день святого Онуфрія, 25 червня, велична процесія церковних служителів і прочан із Ліска прямує до Студенця, до цілющого джерела.

Ось уже майже століття у Черниляві й на околицях розповідають про історію зцілення свого земляка – Івана Вахуловича. У дитинстві він утратив зір. Ні лікарі, ні знахарі з довколишніх сіл не могли повернути хлопчині радості бачити навколишній світ. Батькам залишалося сподіватися лише на диво та Боже милосердя. Одного дня, після гарячих і щирих молитов, його стомлена мати заснула. Уві сні до неї прийшов старець і порадив: “Завтра встань раненько, ще до сходу сонця, і поведи сина до джерела святого Онуфрія, нехай він умиється цією водою”. Жінка прислухалася до поради. А коли вже поверталися додому, то хлоп’я вигукнуло: “Мамо, мамо, коні їдуть!”

І мати, й односельці Івана зрозуміли, що сталося справжнє диво. І ще більше повірили в силу води з цього джерела. Сам оздоровлений упродовж усього життя, вирушаючи в далеку дорогу, ставив на підводі свічку. Так він дякував Богові за зцілення та за те, що вперше здоровими очима побачив саме коней. Навіть, будучи солдатом у час Першої світової війни, Іван Вахулович щороку, на знак вдячності в день свого одужання, запалював свічку в честь святого Онуфрія.

Іще одна постійна прочанка до джерела святого Онуфрія – пані Наталя з Краковця. Вона приїжджає сюди впродовж понад 30 років! У 1970-х її маленьким хворим дворічним дитям привезла сюди нині покійна мати. Через три дні дівчинці мали робити складну операцію. Вона постійно плакала від нестерпного болю. До них підійшла монахиня, порозмовляла, взяла на руки маленьку Наталочку й понесла до цілющого джерела. Там вмила її водою. Мама ж у цей час молилася перед капличкою. Коли черниця повернулася з дитинкою на руках, то маля вже не плакало й заснуло. Мама хотіла віддячити монахині, однак та порадила пожертвувати, скільки може, на капличку. Жінка виклала все до останньої копійки – навіть на дорогу додому не залишила. Дорогою зустрілися добрі люди, які, їдучи автівками, зупинялися і допомогли дістатися щасливій матері до домівки. Через кілька днів лікарі не могли повірити – дівчинка була цілком здоровою. Нині вона виховує своїх двох дітей і дякує Богу, Лісківській Божій Матері і святому Онуфрію за одужання і щасливу долю.

Куратори груп:

Белей Оксана Данилівна

Глушко Катерина Михалівна

та стороста групи В – 21 Квасниця Ангеліна  Олексіївна

Залишити відповідь